У дітей раннього віку одна з найпоширеніших реакцій на стрес — тимчасовий регрес на більш ранній віковий рівень. Дитина ніби «повертається» у свій більш ранній вік. Так її психіці легше пережити травмівну ситуацію. Може, наприклад, почати смоктати пальчик (повернення до смоктального рефлексу) або, як у вашому випадку, різко негативно реагувати на «чуже місце» та «чужих людей» (теж повернення до немовлячого віку, коли «чужинці» не подобалися, лякали). Реакція на «чужинців» у немовлят несвідома. Пояснювати, умовляти — марно. Це захисна реакція, яка дісталася нам від наших далеких предків, так само як і хапальний рефлекс стопи у новонародженого, наприклад.

У наших далеких предків поява чужинців у печері означала для немовлят смертельну небезпеку. Реакція на неї — крик, плач, які почують свої дорослі й урятують.

Що можна зробити?

Створити дитині її «нірку», «печерку», «курінь» із підручних засобів, у якій вона зможе перебувати, почуваючись у безпеці. Зробити її потрібно заздалегідь удома. Пограти вній із дитиною так, щоб вона «прийняла» її як свій «будиночок». Заселити туди улюблену річ дитини. Дорогою до укриття, за можливості, дитина перебуває або в ньому, або тримає його рукою, притискається до нього. Спустившись, відправляєте дитину в «будиночок». Самі сідаєте біля входу обличчям до дитини, прикриваючи собою вхід до «будиночка». Граєте, розповідаєте забавлянки, казки, співаєте, наповнюючи «будиночок» своїми звуками.